ДИТЯЧІ РЕВНОЩІ. ШЛЯХИ ДОПОМОГИ
Дитячі ревнощі: основною причиною їх появи є страх втратити любов і увагу матері. У дитини ревнощі можуть бути ще сильнішими, ніж у дорослих, тому що не стримуються свідомістю чи розумінням.
Найчастіше дитяча ревнощі зустрічається в дітей віком до 5 років. Вони змагаються з молодшими братиками та сестричками, намагаючись привернути до себе максимум уваги з маминого боку. І цьому є пояснення.
До 3 років мама для дитини є найбільш значущим об’єктом, що забезпечує турботу та любов. Тому будь-яке стороннє посягання на материнську увагу позбавляє її відчуття комфорту та безпеки. В результаті розвивається почуття тривоги та страху, прагнення відстояти особисту територію, що супроводжується криком та плачем.
Прояви дитячих ревнощів зазвичай супроводжуються такими вчинками:
- капризами, всілякими примхами, які виступають як засіб боротьби за увагу мами;
- агресією на другу дитину або дорослого, яка відбирає материнську увагу;
- постійними докорами, що мама її недостатньо любить, а іншу любить сильніше;
- замкнутістю в собі та діями всупереч батькам;
- негативною реакцією на похвалу при ній інших дітей чи дорослих.
Ще одним явним проявом ревнощів стає «регрес» розвитку. Ваша самостійна дитина, яка вже сама їсть, сама одягається, сама лягає спати, раптом перетворюється на безпорадного малюка. Капризує, просить допомоги у звичайних побутових ситуаціях, проситься на ручки. У дитини може погіршитись мова.
Ревність може виявлятися ще до народження малюка: дитина починає демонструвати прихильність до батьків, не сходить з маминих рук, і постійно намагаючись привернути до себе увагу, заявляє, що «лялю не треба».
ЯК РЕАГУВАТИ?
Більшість батьків зовсім не готові до будь-яких проявів дитячої ревнощів. Найголовніше — це навчитися правильно реагувати на вираження дитячих ревнощів, і перше, що мають зробити батьки, це прийняти той факт, що ревнощі мають право бути.
Не можна лаяти чи дорікати малюку за виявлені почуття, тим більше що вони виникли через любов до мами. Натомість потрібно постаратися розрядити обстановку – обійняти, посміхнутися, приголубити, сказати дитині про свою любов до неї.
При твердих нападах ревнощів, коли первісток кривдить молодшого, відбирає іграшки, намагається всіляко йому нашкодити, не слід пресувати кривдника і карати його. Краще забезпечити молодшому абсолютну безпеку, перебуваючи постійно поряд.
Зі старшою дитиною потрібно довірливо поговорити і пояснити, що мама розуміє, приймає і любить її такою, якою вона є. А також сподівається, що вона теж зрозуміє, прийме та полюбить маленького братика чи сестричку.
Неприпустимо ревнощі ігнорувати та забороняти. Дитина долає ураган незрозумілих та неконтрольованих почуттів. Тому метою батьків має бути навчання малюка усвідомлювати власні почуття, не відчувати через них незручність та сором, і надалі направити їх у позитивне русло.
Допомогти в цьому може довірча бесіда, під час якої необхідно:
- Спробувати пояснити малюку, що і чому він відчуває;
- заспокоїти дитину, сказати, що це цілком природно, і вона сама пройде;
- обов’язково переконати малюка в тому, що мама його любить дуже сильно, і завжди любитиме.
Слід привчати дитину говорити про свої емоції. Дуже часто дитячі ревнощі стають прихованими. Необхідно домовитися, що якщо дитина відчує якесь невдоволення чи несправедливість, то має повідомити про свої побоювання.